Сколівська центральна районна бібліотека

відділ організаційно–методичної та бібліографічної роботи

УЛАС САМЧУК: письменник, публіцист, патріот

(ДО 110 – РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)

/Files/images/ulas_samchuk/Улас Самчук.jpg


ПАМ’ЯТКА

СКОЛЕ – 2015 рік.

«Я не тому письменник українського народу,

Що вмію писати. Я тому письменник, що

Відчуваю обов’язок перед народом. Бог вложив

у мої руки перо. Хай буде дозволено мені

використати його для доброго, для потрібного»

Улас Самчук.

20 лютого 1905 року в старовинному селі Дермань нині Здолбунівського району народився Улас Самчук, майбутній письменник український Гомер ХХ століття.

Через недолю свого народу й своєї батьківщини він ще юнаком опинився поза межами рідного краю. Але, одірвавшись фізично від батьківщини, він духовно перебував з нею у повсякчасному нерозривному зв’язку. У чужому світі він ще глибше, ще болючіше відчував, бачив і переживав долю і воління рідного народу і рідного краю.

«Я ставив і зараз ставлю собі досить, як на письменника виразне завдання: хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю», - писав Улас Самчук.

Таким літописцем свого часу і свого народу і є Улас Самчук..

Літературну творчість розпочав рано – в 20 – річному віці. Саме у Львові вийшла друком його найкраща книга – трилогія «Волинь», яка висунула автора в перші ряди української літератури.

Книга «Волинь» - це гімн великому краєві України – Волині, його самобутнім людям, гімн селянській праці, їх любові до землі. Роман автобіографічний, це розповідь про велику родину Самчуків.

В 1933 р. був написаний роман – спалах «Марія» - найсенсанційніший з усіх творів Уласа Самчука. З великою художньою майстерністю та переконливістю Самчук розповів усьому світові про голодомор в Україні 1932 – 1933 років, організований сталінсько-більшовицькою системою.

Уроки війни, як член однієї із груп ОУН, Самчук стає редактором газети «Волинь». У його статтях ще жевріла надія, що в роки окупації Україна здобуде власну державність та гірко прорахувався. Німецька окупація не виправдала ніяких українських сподівань, фашисти і не думали про те, щоб надати Україні суверенітет та Незалежність.

Повне політичне прозрівання настало після його багатьох подорожей по Україні, поїздок по рідних місцях де народився і жив. Скрізь він бачив страшне народне горе, смерть, пожарища.

«Краю мій, розкішний і чудовий!

Якими словами висловити твої болі?

Якими ліками їх гоїти?

Прийми мою страшну любов

І мою безмежна аж до смерті відданість!» писав Улас 1942 році в «Кременецькому віснику».

Він писав статті, ризикуючи всім, навіть життям. За одну із статтей «Так було – так буде», опубліковано 22 березня 1942 року німецька окупаційна влада заарештувала Самчука.

Після виходу із тюрми Самчук практично був позбавлений можливості легально відстоювати свої політичні переконання.

Хоча жодного матеріалу на користь гітлерівців він не надрукував.

У творі «На білому коні» Самчук пише: «Дермань для мене центр центрів на планеті. І не тільки тому, що десь там і колись там я народився… Але також тому що це справді, село, неначе писанка», з його древнім Троїцьким монастирем, Свято – Феодорівською учительською семінарією, садами, парками, гаями, пречудовими переказами та легендами.

А також і тому, що тут родилися, вмирали і знов родилися мої батьки, діди, прадіди і прапрадіди…»

Улас Самчук – видатний майстер мистецької прози, відомий громадський діяч, вніс цінний вклад у розвиток української літератури. В 1980 році в місті Торонто висувався на отримання Нобелівської нагороди із літератури.

Його перу належить більше 112 ідейно-програмових, критичних, політичних, літературних статей та 20 книжкових видань.

Помер Улас Самчук 9 липня 1987 року в Торонто.

Детальніше про життєвий і творчий шлях Уласа Самчука шанувальники його слова можуть познайомитися з організованою виставкою-портретом на тему «Гомер XX століття» у Сколівській ЦРБ.

Кiлькiсть переглядiв: 526

Коментарi