Сколівська центральна районна бібліотека

ЛАСКАВО ПРОСИМО!

Раді вітати Вас на сайті Сколівської районної бібліотеки!

Працівники Сколівської ЦРБ з нагоди дня вишиванки в Україні оформили виставку своїх робіт та літератури про українську вишивку.

Виставку переглянули жителі міста Сколе, Сколівського району і туристи.

/Files/images/zahodi/den_vishivanki_2017_rk/IMG_0432.JPG/Files/images/zahodi/den_vishivanki_2017_rk/IMG_0433.JPG/Files/images/zahodi/den_vishivanki_2017_rk/IMG_0447.JPG/Files/images/zahodi/den_vishivanki_2017_rk/IMG_0448.JPG/Files/images/zahodi/den_vishivanki_2017_rk/IMG_0449.JPG/Files/images/zahodi/den_vishivanki_2017_rk/IMG_0452.JPG/Files/images/zahodi/den_vishivanki_2017_rk/IMG_0454.JPG /Files/images/zahodi/den_vishivanki_2017_rk/IMG_0429.JPG

Німа печаль на вустах України

Відкрита рана нашої землі

«Відомая» на всі її округи

Ти чорна пляма у історії її,

Ти – місце, де померли люди!

Минуло більше 30 років з моменту аварії на Чорнобильській електростанції. Голоси Чорнобиля, Катастрофи ніколи не зітруться з людської історії, не згаснуть у віках.

Чорнобиль… Мертва зона… Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей.

Місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з найкращих ночей року, коли листя зеленим туманом проступало на деревах. Спало місто Прип’ять, спала Україна, вся наша країна спала, і ще не знаючи про величезне нещастя, яке наступило на нашу землю.

Година пам’ять «Німа печаль на вустах України» до дня пам’яті Чорнобильської трагедії проведена в читальному залі Сколівської районної бібліотеки. В цю годину пам'ять підготувала Небелюк Л. Давайте згадаємо 26 квітня 1986 року, згадаємо й спробуємо надалі не забувати про нього, бо коли вмирає пам'ять про минуле, це минуле може повторитись. Читці читають вірші: Г.Даценка «Ми рятували світ» Н.Соулевич, Б.Олійника «Крик Чорнобиля» Г.Даців.

Схилімо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів. Хвилина мовчання. Звучить музика Н.Май «Пісня про Чорнобиль», читець читає «Пливе сумний тривожний дзвін».

Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль. І скільки б не минуло років, усе одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Пам’ятаймо про них і робимо все, щоб ніколи не падала на Землю гірка зірка «Полин».

/Files/images/IMG_0426.JPG/Files/images/DSC_0833.JPG

Верецький Перевал

Панахида за Героями Карпатської України.

Бібліотечні працівники Сколівської РЦБС прийняли участь у вшануванні пам'яті загиблих воїнів Карпатської України

/Files/images/zahodi/FIKmO__B7V4.jpg

Народ – охоронець лісу

Охорона лісів від пожеж має надзвичайно важливе значення. Лісові пожежі, це велике лихо, з яким необхідно вести рішучу боротьбу не лише лісовій охороні, а й громадськості, суворо карати винних у їх виникненні.

Дерева, ліс – самі за себе заступитися не можуть. Це повинні зробити ми. Ліс гостинно зустрічає всіх, хто приходить до нього на відпочинок. Його нібито люблять всі, та не всі його бережуть і цінують. Кожен акт підпалу – злочин проти тендітного світу природи.

21 березня Міжнародний день лісів. Сколівська районна бібліотека долучилася до акції «Майбутнє лісу – у твоїх руках». В читальному залі Сколівської районної бібліотеки пройшла година нагадування: «Народ – охоронець лісу», яку провела бібліотекар читального залу Фединишин О. Оформлена книжкова виставка «Не підпалюй, не вбивай життя»!

/Files/images/zahodi/DSC_0829.JPG

Юридичний провідник

Правопросвітницька діяльність бюро полягає у регулярному проведенні інформаційних заходів з правових питань, які хвилюють людей та є актуальними для їхніх громад.

В читальному залі Сколівської районної бібліотек відбулась зустріч з юристом від «Сколівського бюро правової допомоги» Андрейків В.В. Вона надала безоплатну правову допомогу.

/Files/images/zahodi/DSC_0825.JPG/Files/images/zahodi/DSC_0828.JPG

Символ національної єдності

Тарас Шевченко – це символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість Великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів українського народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю громади були думами, піснями і боротьбою мільйонів.

Шевченко залишив у спадок безсмертний «Кобзар». Отож живімо з Шевченком: Читаймо і перечитуймо його твори, вдумуймось у їхній зміст, будьмо, як він, безмежно відданими Україні, ревно працюймо для неї як він. І будемо вільною, щасливою, державною нацією на Богом даній – нашій і своїй – землі.

Поетичний флешмоб до 203-ї річниці від дня народження Великого Кобзаря «Для нас Тарас – це Україна: і самостійна, і єдина». Розпочався в читальному залі Сколівської районної бібліотеки. Ведуча: С.Щекун розповіла цікаві факти з життя українського генія політичного слова. Після цього взявши кілька примірників «Кобзаря», попрямували до пам’ятника Т.Шевченка, де читали його вірші.

/Files/images/zahodi/DSC_0819.JPG /Files/images/zahodi/DSC_0811.JPG/Files/images/zahodi/DSC_0807.JPG/Files/images/zahodi/DSC_0806.JPG

Україна пам’ятає – світ визнає

Ось і маємо треті роковини розстрілу майдану. Ці страшні й доленосні дні стали однією з найтрагічніших сторінок модерної української історії. Біль не минає. Подвиг Небесної Сотні є національною гордістю. Герої Небесної Сотні віддали свої життя, щоб Україна була Незалежною, демократичною та європейською.

По всій Україні вшановують Героїв Небесної Сотні. Традиційно зібралась Сколівська районна бібліотека, щоб віддати данину пам’яті нашому землякові – Героєві України Олегу Ушневичу.

Годину-пам’яті «Хто, як не я?» відкрила вчитель Сколівської ЗОШ Небелюк І., яка розповіла про події на Майдані.

«Не за Європу, не проти, чи за когось конкретного, ми боремося» за» - за їх майбутнє», - останній запис, який опублікував на своїй сторінці в соцмережі Олег Ушневич. Олег був на майдані від початку і завжди – на передовій.

Хвилиною мовчання вшанували полеглих на Майдані та на Сході України. Вірш «Молитва до Небесного Отця», який був присвячений Олегу Ушневичу прочитала С. Данчак, всіх зворушило декламування вірша «Майдан» І.Бренич. Вірш нашої Сколівської поетеси Надії Бегеш «Відлуння Києва», Майдану читала В.Лотоцька. Зворушливу пісню «Ти повертайся» виконала С. Данчак.

Під мелодію «Пливе кача» доповнили скорботно-духовну атмосферу історичної години діти із запаленими лампадками. На завершення присутні помолилися за кращу долю українського народу.

Присутні мали змогу переглянути презентацію книг про Революцію Гідності.

«Во Вефлиємі народився у Йордані охрестився»

7 січня ми прославляємо одну з найвеличніших подій священної історії щирими і сповненими радості привітаннями. За біблійними свідченнями, цього дня народився Син Божий – Ісус Христос, Якому люди покланяються вже не одне тисячоліття.

Різдво Христове – це свято любові. Любов, котру принесло на землю Різдво,зобов’язує нас до внутрішнього відродження, до оновлення усього сущого: людини, сім’ї, нації, держави, всесвіту. Різдво Христове закликає нас шанувати всі творіння Божі, зберігати природу. Воно виводить нас із темряви до світла, зцілює духовно, об’єднуючи в єдину могутню християнську родину. І нехай оцей всемогутній дух світлого народження христового запанує в наших серцях нині, і повсякчас, і навіки вічні.

З нагоди Різдвяних свят на черговій зустрічі з членами УТОС бібліотекарі відділу обслуговування Сколівської ЦРБ провели літературно-музичний калейдоскоп. Слугиня молитовної групи «Матері в молитві», що при церкві вмч. Пантелеймона Надія Соулевич склала вітання, Віншування з Різдвом Христовим, Новим 2017 роком, Святим Водохрещем.

Відтак працівники Сколівської ЦРБ та членкині молитовної групи: Н.Соулевич, Н.Стасів, М.Хомин, Г.Масендич, С. Щекун, М.Іваник, Л.Небелюк під керівництвом акордеоніста Марочканич Я. виконали коляди: «Добрий вечір», «Бог ся Рождає», «Во Вефлиємі нині новина», «Нова радість стала».

Працівниками відділу обслуговування Сколівської ЦРБ проведено інформаційно-просвітницьку годину: «Україна в калейдоскопі історичних подій. Січень 207 рік».

День Соборності – це свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки, що відбулося у 1919 році.

Короткий історичний екскурс перед громадою УТОС здійснила бібліотекар читального залу Фединишин О. на тему «Нам Злуку дарував Господь».

Їм – неоплаканим і невідспіваним… Їм – похованим без труни і молитви, позбавленим могили й шани – присвячується хвилина реквієм. Помянімо мільйоннії жертви. Скорботна свічка пам’яті святої присвячена Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту відкрила зав. відділом обслуговування Сколівської ЦРБ Л.Небелюк.

Крути – це символ непохитності, патріотизму та всеосяжної любові до Батьківщини. Важливим є той факт, що вузькою тернистою стежкою протоптаною стопами крутян вирушили на захист незалежності України інші, ті кого надихав подвиг київських юнаків. І усвідомивши цей факт теперішні захисники України зберігають у собі той вічний вогонь, ту непереможну любов до Батьківщини, і кладуть на вівтар своє життя в ім’я служіння Україні. Бесіду-пам'ять присвячену Героям Крут: «Крути: мужність і посвята» провела бібліотекар відділу обслуговування Даців Г.І. Інформаційно-просвітницьку годину закінчено піснею «Україно, молюся за тебе».

/Files/images/zahodi/IMG_0395.JPG/Files/images/zahodi/IMG_0390.JPG

Згадаймо живих і ненароджених

«Ой, жалобо, вкраїнська жалобо!

Та чому ж ти не маєш кінця?»

А.Листопад

Озиратися у минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: минулому, сьогоденні та майбутньому. Отож озирнімося, щоб покаятись. А головне – щоб зрозуміти.

Гіркі поминки, скорботний час. Воістину сатанинське зло вчинив більшовизм на квітучій землі України, спричинивши не тільки фізичне вимирання мільйонів розтерзаних насильством і голодом людей, але завдавши й тяжкої духовної руїни українському народові. Боляче пригадувати страшні роки трагедії українського народу та пам'ять невмируща.

До скорботних роковин Голодомору в Україні 1932-1933 роках в читальному залі Сколівської ЦРБ пройшла бесіда-реквієм «Згадаймо живих і ненароджених». Бесіду провела бібліотекар відділу обслуговування Сколівської ЦРБ Даців Г. Прочитані вірші: «Жила Вкраїна» - М.Руденка, «Рік третій. Голод» - М.Кулиняка, читала бібліотекар читального залу Фединишин О.

Відвідувачі бібліотеки мали змогу ознайомитись з літературою про трагедію однієї із найбільш хліборобських націй, представленою на книжковій виставці: «Ой, жалобо, вкраїнська жалобо!».

Опісля всі учасники заходу, запаливши свічки вшанували хвилиною мовчання пам'ять жертв Голодомору. Не їм це потрібно, а нам.

/Files/images/zahodi/IMG_0253.JPG

Біль мого народу

Ми ще не раз згадаємо цю весну

І ці події, і цей кривавий шлях

І закарбуємо у серці «Небесну сотню»

Яка тепер на небесах.

Дві революції – це наш Майдан 2004 який був святом Свободи і революція 2013 – Революція Гідності.

Революція Гідності не тільки сколихнула країну хвилею нечуваного патріотизму, а і показала важливість національної ідеї. Нині саме за неї триває боротьба, і те, наскільки ця боротьба буде успішною, залежить від кожного з нас.

В читальному залі Сколівської ЦРБ проведена історична година: «Де немає свободи, там немає і Вітчизни». На фоні мелодії «Не спи моя рідна земля» ведучі: Лотоцька В. та Лотоцький Ю. відкривають хронічку Євромайдану, спогади людей, які провели на ньому три місяці.

Читці: Нечипор Й. вірш «Майдан»., Лотоцька В. вірш «Мамо, не плач», Небелюк Х. вірш «Благослови» .

Вшанування пам’яті загиблих героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання.

Огляд книжкової виставки «Забуттю не підлягає» провела бібліотекар відділу обслуговування Сколівської ЦРБ Соулевич Н. На виставці були представлені твори, які відображають події на Майдані під час Революці Гідності.

/Files/images/zahodi/IMG_0202.JPG/Files/images/zahodi/IMG_0207.JPG/Files/images/zahodi/IMG_0211.JPG/Files/images/zahodi/IMG_0216.JPG /Files/images/zahodi/IMG_0201.JPG/Files/images/zahodi/IMG_0200.JPG

Працівники бібліотек-філій взяли участь в районній виставці «Ми – Богородиці діти» з нагоди відзначення Покрови Пресвятої Богородиці.

/Files/images/zahodi/IMG_0094.JPG/Files/images/zahodi/IMG_0098.JPG/Files/images/zahodi/IMG_0099.JPG/Files/images/zahodi/IMG_0104.JPG/Files/images/zahodi/IMG_0107.JPG /Files/images/zahodi/IMG_0092.JPG

У рамках візиту на Сколівщину афганець Роман Кіндратишин презентував в районній бібліотеці своє друге видання книги «Карпати - Гіндукуш».

/Files/images/zahodi/IMG_0067.JPG

Крізь призму прожитих літ

Роки… роки… їх не наче й не було.

Війнули вони пташиним крилом

і помандрували колючою стернею,

запахом жнив, щебетом весен,

снігами зим і щедрістю літа, залишивши солодку згадку.

1 жовтня в нашій державі відзначають день похилого віку та день ветерана. Це свято символізує єдність поколінь, уособлює нашу любов і шанобливе ставлення до батьків, повагу до всіх людей похилого віку.

Сьогодні у кожного з нас є можливість сказати теплі слова подяки батькам, матерям, дідусям, бабусям, ветеранам за їх мудрість і доброту, корисні життєві поради, за допомогу у вихованні підростаючого покоління. Людина, яка дожила до похилого віку, гідна поваги навіть тільки тому, що їх це по милості Божій вдалося.

На годину спілкування: «Крізь призму прожитих літ», Сколівська районна бібліотека запросила читача, людину похилого віку, ветерана Лощиніну Тетяну Сергіївну. Протягом спілкування вона згадала про яскраві моменти з життя: свою юність, народження та виховання дітей, появу внуків, правнуків. Дуже швидко минають літа, але дні сповнені уваги та любові рідних не дають сумувати.

Не розлучається Тетяна Сергіївна з книгою. Книга має унікальну здібність – вона лікує людські душі і тіла.

Ми не повинні забувати про людей, які мають невичерпний життєвий досвід, мудрість, знання.

Спілкування закінчилось чаюванням.

/Files/images/zahodi/IMG_0073.JPG

Моя держава – Україна

Кожен з нас знає, що Конституція – Основний закон України.

28 червня 1996 року Верховна Рада України на п’ятій сесії прийняла першу Конституцію незалежної української держави, яка закріпила правові основи незалежно України, її суверенітет, територіальну цілісність і стало найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Відділ обслуговування Сколівської ЦРБ до 20-ти річчя Конституції України організував тематичне свято «Живи та міцній наша юно Державо». Учасники свята переглянули книжково-ілюстративну виставку «Моя держава - Україна».

Перед членами УТОС виступили члени клубу любителів поезії Софія Данчак та Інесса Бренич, які розповіли про історію української конституції; Х.Небелюк, А.Поясник, Й.Нечипор прочитали вірші, присвячені Україні, зокрема Конституції України.

/Files/images/den_konstituts_2016/IMG_4791.JPG/Files/images/den_konstituts_2016/IMG_4793.JPG/Files/images/den_konstituts_2016/IMG_4794.JPG/Files/images/den_konstituts_2016/IMG_4796.JPG /Files/images/den_konstituts_2016/IMG_4789.JPG/Files/images/den_konstituts_2016/IMG_4788.JPG

Василь Стефаник – володар дум селянських

Літературна година присвячена 145-й річниці з дня народження українського письменника, політичного і громадського діяча, майстра експресіоністичної новели Василя Стефаника.

Зі вступним словом до слухачів звернулась директор РЦБС Г.Дольна. Вона зазначила , що В.Стефаник – великий син України, поет її сумної долі й водночас співець надії та щасливе її майбуття. Його новели короткі, як спалах блискавки, водночас психологічно сильні й гармонійно цілісні щодо змісту й форми.

Новелу «Шкода» прочитала М.Дольна, новела «Побожна» - Л.Небелюк, новелу «У коршмі»- Н.Соулевич.

Опісля до виступу запросили Т.Витвицького – голову науко-культурологічного товариства «Бойківщина». Прочитавши новелу «Ангел», Теодор Тимофійович розповів про життєвий і творчий шлях геніального письменника-новеліста.

Після літературного заходу всі присутні мали можливість оглянути однойменну виставку, присвячену В.Стефанику.

/Files/images/zahodi_bblotek-fly/skole/stefanik/IMG_4769.JPG/Files/images/zahodi_bblotek-fly/skole/stefanik/IMG_4780.JPG/Files/images/zahodi_bblotek-fly/skole/stefanik/IMG_4783.JPG/Files/images/zahodi_bblotek-fly/skole/stefanik/IMG_4773.JPG /Files/images/zahodi_bblotek-fly/skole/IMG_4762.JPG

«Його життя, написане сльозами,

що запеклися кров’ю на душі…»

В Україну приходить весна. Перші березневі дні на нашій землі пов’язані з іменем Тараса Шевченка, його славою, його духом, його мудрістю, його любов’ю до України.

Його непохитна віра і Надія в її духовне, національне й соціальне відродження його мрія про майбуття землі української були такі сильні й глибокі, що їх не зламали ані терор, заслання та поневіряння.

Він увібрав у своє серце дух і силу української землі, мелодію рідної мови, силою свого гігантського таланту відшліфував їх і повернув своєму народові. Шевченко був одержимим ідеєю волі України. Ніколи не відступав від неї, жодним вчинком не зрадив Батьківщини. Задля перемоги української ідеї свідомо обрав тернистий життєвий шлях. Незважаючи на трагічну особисту долю, гордо заявляв: Караюсь, мучуся, але не каюсь!

З метою вшанування 202 річниці від дня народження поета і вічного борця за волю України в читальному залі Сколівської ЦРБ відбулась літературна година: «Твоя слава, Кобзарю, не вмре, не поляже». Ведучими заходу : Небелюк Л. та Дольна Г. Читцями С. Данчак, І.Бренич прочитали вірші: М.Негода «Земний уклін», «Україно, Україно! Серце моє ненько», «Піднімайся народе!», «Вставай, Україно, вставай».

Пам’ятаймо Шевченкову весну, як весну націй. Поет дав розіп’яти себе за народ і Україну, як Христос. Він карався, мучився, але не каявся, хоч знав, що може воскреснути хіба тільки його дух. А воскреслий дух воскресить Україн

/Files/images/shevchenko_2015/IMG_4668.JPG

Славетна дочка України

«Вона жива. Завжди жива.

Над Батьківщиною зірками

палахкотять її слова».

/П.Беспощадний/

Любов і страждання – від неньки, чоло високе і врода жіноча, о зерна задума очей і пророче слово – від неньки, ім’я сонячне і ласкаве «Леся Українка» - від неньки України. І ми вклонімося мудрій і добрій матері – Олені Пчілці. Ім’я донечки, стиха мовлене маминими устами, планетарно прозвучало на цілий світ і пішло у мандрівку століть з печаттю духу України.

Аналізуючи життєвий і творчий шлях Лесі Українки, подивовуєшся не тільки феноменом людської стійкості, а й високістю та незглибимістю її творчості, розмаїттям і багатогранністю зацікавлень – поезія, проза, літературна критика, публіцистика, історія, етнографія і фольклор, музикознавство і драматургія. Своєю творчістю і громадською діяльністю поетеса поклала початок новій течії в українській суспільній думці – переходу від українофільства до українства.

Якщо кожна епоха породжує своїх співців, то Леся Українка, навпаки – витворила свою епоху в українській літературі. Вона зуміла максимально згармонізувати свій талант, реалізуватися на високості світового духу й водночас очолити цілу когорту жінок-письменниць в Україні, до якої увійшли її сучасниці – О.Кобилянська, Л.Яновська, Дніпрова Чайка. Сьогодні започаткована нею українська жіноча літературна традиція віднайшла своє гідне продовження у творчості Ліни Костенко, А за нею і нового літературного грона – Ірини Жиленко, Оксани Забужко та інших.

Творчий набуток Лесі Українки в усьому невичерпний і неосяжний. За сміливість думки і глибину поглядів, за громадянську мужність і суворе подвижництво Лесю Українку в різний час називали по-різному. То вона була Жанна Д’арк української поезії та дочка Прометея, то ніжна, блакитноока Леся і поетеса поступових ідей. Але вже пора озвучити її істинне ймення – геніальна дочка України!

Цьогоріч ми святкуємо 145-у річницю народження Лесі Українки. З цієї нагоди 26 лютого працівниками Сколівської центральної районної бібліотеки було організовано та проведено літературно-просвітницький захід: «Вона жива. Завжди жива». Ведучими заходу стали бібліограф Цюцик М. та системний адміністратор В.Чудійович. Вони розповіли про нелегкий життєвий шлях письменниці. Читці Л.Небелюк та Н.Соулевич декламували поезію великої поетеси. Останній монолог Мавки, Який є кредо поетеси, її заповіт читала учениця Сколівської АГ С.Данчак. Вірш Н.Волотовської присвячений Лесі Українки «Перейди все, здолає все, вона ж бо – Леся Українка». Прочитала учениця Сколівської СШ №2 Х.Небелюк. Огляд творчості і життя Лесі Українки провела бібліотекар ЦРБ Даців Г. Зокрема Акцентувала увагу учасників на книгах: Л.Українка. «Усі твори в одному томі», «Українки в історії», Я Гоян «Провісники», «Український пантеон».

«В єдності – сила народу, Боже нам єдність дай…»

З нагоди 97-ї річниці проголошення Акта злуки УНР та Західноукраїнської Народної Республіки в Сколівській ЦРБ бібліотекарем читального залу Фединишин О., спільно з учнями Сколівської АГ проведено годину патріотизму: «Україна Соборна - наша гордість і слава». Ведучі: С.Данчак, та І.Бренич декламували вірші про Україну: «Молюсь за тебе, Україно», «Тобі, Україно, мій мужній народе, складаю я пісню святої свободи».

Оформлена історико-ілюстраційна виставка: «В єдності – сила народу, Боже, нам єдності дай…»

/Files/images/den_sobornost1/IMG_4564.JPG/Files/images/den_sobornost1/IMG_4563.JPG/Files/images/den_sobornost1/IMG_4561.JPG/Files/images/den_sobornost1/IMG_4560.JPG/Files/images/den_sobornost1/IMG_4557.JPG

Верхів’я гір, верхів’я слави

Маківка – гора у Високому Бескиді.

Місце запеклих боїв 29 квітня – 4 травня 1915 року легіону Українських січових стрільців. Тут на Маківці народилася перша слава стрілецька, яка швидко облетіла весь світ. Тут зложили голову 42 стрільці, а 76-ох було поранено. Маківка стала місцем героїчної слави у Української Повстанської армії.

Чим більше часу віддаляє нас від героїчних подій 1915 року – битви на Маківці тим більше ми усвідомлюємо жертовність, яку приніс український народ свого краю віддавши боротьбі за його незалежність кращих своїх синів і дочок.

Недаремно про ці події та їх героїв народ склав стільки хвилюючих пісень, переказів, а письменники написали багато чудових поетичних і прозових творів. І цей подвиг через кілька десятиріч повториться в героїчних змаганнях вояків УПА, в нескореності поета В.Стуса, в голодуванні українського студентства на столичному майдані в наші дні.

100 років тому героїчний стрілецький легіон нагадав світові, що є Україна і є український народ, який бореться за свою свободу. Маківка стала символом героїзму і незалежності, символом безмежної любові до рідної землі.

Для увіковічення справжньої історичної пам’яті героїчної битви на горі Маківка в читальному залі Сколівської центральної районної бібліотеки організована книжково-ілюстративна виставка «Верхів’я гір, верхів’я слави»; проведено урок мужності та пам’яті «Це пісня волі в наших душах, борні історія жива», бесіду-обговорення книг «Бій на Маківці – сонце воєнної слави».

/Files/images/makvka/IMG_0375.JPG

Година пам'яті "Героїчний подвиг українських січових стрільців"

Працівники ЦРБ та ЦРДБ з а сприяння директора РЦБС Дольної Галини Максимівни в останній вівторок кожного місяця відвідують збори УТОС. Знайомлять присутніх із подіями в Україні і світі. Також проводять масовий захід згідно Календаря знаменних дат.

28 квітня працівники оргметод. відділу Лосинська Надія та Мотрунич Марія зробили огляд новин і провели годину пам’яті «Героїчний подвиг усусусів» приурочену 100-літтю перемоги Українських січових стрільців на Маківці

/Files/images/makvka/IMG_0369.JPG /Files/images/makvka/IMG_0365.JPG/Files/images/makvka/IMG_0368.JPG

Інформація

В рамках проекту «Громадські інформаційні центри Львівщини – в режимів 24/7» при Сколівській центральній районній бібліотеці створено пункт доступу громадян до офіційної інформації. Наші користувачі з допомогою бібліотечних працівників мають вільний доступ до законів, постанов, указів органів державної влади та рішень і розпоряджень органів місцевого самоврядування. Також при бібліотеці працює громадський інформаційний центр, який дає можливість працювати користувачам у системі електронного самоврядування. Для цього за кожним робочим столом роздруковані сайти державних установ. Користувачі мали змогу скористатися новими бібліотечними послугами, які надає бібліотека .

· Реєстрація осіб для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні – 17 осіб

· Резервування та придбання проїзних пасажирських документів на залізничний транспорт – 9 осіб.

· Допомога у вивченні комп’ютерної грамотності – 12 осіб.

· Консультації з питань пошуку інформації в Інтернеті – 26.

· Зв'язок по скайпу – 11 осіб.

· Спілкування в соцмережах – 44.

· Видруковано 7 інформацій, скановано та відправлено в електронному варіанті.

До уваги наших користувачі: книжковий фонд – 52818 прим., система каталогів і картотек та періодичні видання.

Цікаво проводять час наші користувачі, спілкуючись в поетичному клуб «Пісня душі».

Особливо велику увагу працівники бібліотеки приділяють роботі з ВПО. А саме, допомогли з пошуком житла і роботи, збирали продукти харчування та кошти. Так сім’ї Чінчікеєві надано допомогу в сумі 1000 грн.

Також бібліотечні працівники працювали волонтерами в допомозі учасникам АТО, а саме, збирали теплі речі, продукти харчування та гроші. Особливо долучилися до збору великодніх страв для наших воїнів. Фінансову допомогу надали воїну АТО Сівірухіну В.М., який є сином нашої працівниці. Бібліотечні працівники допомагають в оформленні пакету документів для призовників в районному військоматі.

Більше інформації про роботу центральної районної бібліотечної системи ви можете дізнатися на нашому сайті.

Наш земляк презентує

1 квітня в центральній районній бібліотеці була проведена презентація книг нашого земляка, жителя міста Сколе Ярослава Міхняка.

До уваги бібліотечних працівників району були представлені його доробки «Повернення блудного батька», «Проща на святу землю», «Солтиси. Сповідь моя», «Повстанська помста», «Кримінал» (таємниці правосуддя)

/Files/images/IMG_0349.JPG/Files/images/IMG_0358.JPG /Files/images/IMG_0341.JPG

«Ти перед нами, Ти серед нас».

Ми віруєм твоїй силі

І слову живому.

Встане Правда! Встане Воля!

І тобі одному помоляться всі язики

Во віки і віки.

На черговій зустрічі з членами УТОС працівники відділу обслуговування Сколівської центральної районної бібліотеки Ганна Даців і Ольга Фединишин та члени клубу любителів поезії «Пісня душі» Надія Корягіна, Інесса Бренич, Софія Данчак провели поетично-музичний вечір, присвячений вшануванню пам’яті Т.Г.Шевченка: «Ти перед нами, Ти серед нас».

/Files/images/utos/IMG_0313.JPG/Files/images/utos/IMG_0316.JPG /Files/images/utos/IMG_0311.JPG

Львівські письменники – дітям

19 березня з ініціативи центральної районної бібліотеки в актовому залі Сколівської академічної гімназії відбулася зустріч з дитячими письменниками Оксаною Сайко та Андрієм Бачинським в рамках проекту «Бібліотека Малого Лева». Його метою є промоція книжок львівського «Видавництва Старого Лева», проведення заходів з популяризації художньої літератури.

Ведучою заходу була координатор проекту Оксана Зьобро – колишній журналіст, яка тепер є представником видавництва по зв’язках з громадськістю. Співорганізатором була бібліотекар Львівської обласної бібліотеки для дітей Людмила Пуляєва. На зустрічі були присутні учні 7 і 8 класів гімназії, вчителі, бібліотекарі.

Письменниця Оксана Сайко є переможницею багатьох літературних конкурсів. Співпрацює з журналом «Сто талантів», дописує у різні видання. Свою першу повість «Таємниця старого будинку» написала в 11 років. Вона представила свої книжки для дітей «Кав’ярня на розі» та «Новенька та інші історії». Це книги про життя і пригоди підлітків, в яких описується дружба і перше кохання, випробування і розчарування. Письменниця закликала школярів активно читати, адже завдяки книжкам можна вирішити багато життєвих проблем і ситуацій, а також навчитись бачити у звичайних речах багато цікавого та неймовірного.

Письменник Андрій Бачинський презентував школярам свою нову книгу «Детективи Артеку». Вона описує захоплюючі пригоди скарбошукачів на березі Чорного моря.

Організатори представили присутнім серії різних книжок цього видавництва. Зокрема, художній атлас «Карти», в якому є кольорові мапи понад 40 краї світу, в тому числі і України. Також було представлено багато інших книжок українських та іноземних авторів для дітей, їхніх батьків та всієї родини.

Для районної бібліотеки видавництво подарувало кілька книжок.

/Files/images/vidavnitstvo_malogo_leva/IMG_0297.JPG/Files/images/vidavnitstvo_malogo_leva/IMG_0298.JPG/Files/images/vidavnitstvo_malogo_leva/IMG_0284.JPG /Files/images/vidavnitstvo_malogo_leva/IMG_0278.JPG

Митці Закарпаття в Сколівській ЦРБ

13 березня в читальному залі ЦРБ відбулась зустріч з літераторами сонячного Закарпаття­ – письменниками Мирославом Дочинцем та поетом Василем Кузаном. Розпочала захід директор ЦРБ Галина Дольна, яка, привітавши всіх присутніх, представила гостей. Опісля літературні митці розповіли про свій творчий шлях і презентували власні видання.

Мирослав Дочинець є відомим письменником, журналістом, автором понад 20 книг. Є лауреатом багатьох літературних премій. Минулого року отримав Шевченківську премію за романи «Криничар» і «Горянин». Його твори перекладені багатьма мовами. Однією з найвідоміших його книжок є збірник порад «Многії літа. Благії літа» - заповіти 104-річного карпатського мудреця Андрія Ворона про те, як жити довго в здоров’ї, щасті і радості. Це унікальний, осмислений і пронизаний істиною духовністю устрій життя однієї людини. Серед інших його книжок є ще дві про Андрія Ворона – «Вічник» та «Світован». Історії жінок, які кинули виклик долі і перемогли, описані у збірці «Руки і душа». У «Книзі духовної мудрості» зібрані кристали духовних скарбів для розуму і серця. Є в М.Дочинця багато інших книг – збірок романів, новел, етюдів, афоризмів, повістей, історичних ессеїв…

Опісля до присутніх звернувся поет Василь Кузан. Він є автором 17 книжок. Він є лауреатом Міжнародного конкурсу «Гранослов», літературної премії імені Федора Потушняка. Написав понад 100 пісень, які виконують І.Попович, С.Гіга, В.Степова та ін.

Після завершення презентації всі бажаючі змогли собі придбати книжки та отримати автограф авторів.

/Files/images/dochinets_kuzan/IMG_0275.JPG /Files/images/dochinets_kuzan/IMG_0234.JPG/Files/images/dochinets_kuzan/IMG_0231.JPG

/Files/images/dochinets_kuzan/IMG_0262.JPG /Files/images/dochinets_kuzan/IMG_0245.JPG

Семінар-практикум "Ознайомлення з ДЕЙЗІ-КНИГОЮ"

Нещодавно в РНД «Бескид» з ініціативи Сколівської ЦРБ відбувся семінар щодо створення дейзі-бібліотек для людей з вадами зору. Його провела Оксана Потимко – керівник ресурсного центру освітніх та інформаційних технологій для осіб з особливими потребами, який діє на базі Національного університету «Львівська Політехніка». ЇЇ помічником була Марта Сидоряк – інженер цього центру.

На семінарі наголошували, що в кожній бібліотеці має бути куточок для незрячих. На заході були присутні районні бібліотекарі. Відбувся майстер-клас «Як начитувати книжки». Для цього на комп’ютері має бути встановлена спеціальна програма для запису аудіокниг у дейзі-форматі. У ній має бути добре продумана структура і навігація. Малюнки треба описувати словами.

Бібліотекарі під час тренінгу мали змогу відчути себе незрячими: із закритими очима читали абетку шрифтом Брайля, дивились озвучений мультфільм відгадуючи про що в ньому йдеться.

Після завершення заходу обидві сторони домовились про активну співпрацю.

/Files/images/deyz-bbloteka/IMG_0218.JPG/Files/images/deyz-bbloteka/IMG_0219.JPG/Files/images/deyz-bbloteka/IMG_0221.JPG/Files/images/deyz-bbloteka/IMG_0224.JPG /Files/images/deyz-bbloteka/IMG_0214.JPG

Шевченко Мобілізує

Працівники ЦРБ, РДБ провели марафон «Шевченко мобілізує»

(присвячений 201 річниці Т.Г.Шевченка)

/Files/images/shevchenko_2015/IMG_0151.JPG/Files/images/shevchenko_2015/IMG_0162.JPG

Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player. Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player.

Благословляє нас «Кобзар»

Тарас Шевченко – символ чесності, правди і безстрашної, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів українського народу.

На якій би сторінці не розгорнув християнин Біблію, а Українець «Кобзаря», він знайде те, що написано мов би для нього і про нього.

«Кобзар» Тараса Шевченка належить до таких книжок, які найбільше друкують і найбільше читають в усьому світі. То є святиня українського народу, національна Біблія України. Надруковані в ньому українські поезії вражали своєю досконалістю і красою. Поява цих поетичних творів стала подією.

З’явився збірник поезій в той час, коли нова українська література тільки-но зароджувалась. З виходом у світ «Кобзаря» почалося відродження національної культури України, і вже ніяка сила не змогла зупинити цей процес.

Цього року виповняється 155 років тому, як вийшов з друку повний «Кобзар».

В читальному залі Сколівської ЦРБ організовано виставку однієї книги: «Кобзар» - не книга, «Кобзар» - Конституція України. Екскурс по книзі «Кобзар» провела бібліотекар відділу обслуговування Даців Г.І.

/Files/images/vidannya_kobzarya/IMG_0106.JPG/Files/images/vidannya_kobzarya/IMG_0108.JPG

Україна – єдина країна

День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання УНР та Західно-Української НР, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

Соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, Соборну державу та є інтегральним результатом складного і довготривалого процесу її формування. В народній пісенній та епічній творчості сакральна Україна завжди уявлялась як єдине тіло від Сяну до Дону.

Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. «Однині є єдина Незалежна Українська Народна Республіка. Однині народ український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду».

В цей день в читальному залі Сколівської центральної районної бібліотеки організовано історичну годину «Самостійна Соборна Держава». Вчителем Історії СШ №2 Небелюк І. ознайомлено з історією Соборності – це день, який припадає на період великої радості від Різдва Христового, радості людини, що благоговіє перед тайною Спасіння, переживає чудо великого оновлення. Утвердження єдності народу у соборній державі, чуття великої родини, як у далекому 1919, так і сьогодні завжди було і є чудом оновлення.

Україна може вижити і повинна вижити і – насамперед завдяки її культурі. Бо це – єдиний посланець душі України, її людська і творча суть. Час минає, а все, що талановито закарбовано у слові, залишається з нами і залишиться після нас. Утверджуймо Україну Духу, Україну Розуму, Україну серця – на віки, до нескінченності, - на Радість Світам!

Відвідувачі бібліотеки ознайомилися з історичною виставкою-перегляд «Україна – єдина країна»

/Files/images/IMG_0100.JPG/Files/images/IMG_0098.JPG/Files/images/IMG_0085.JPG

Різдво світа – символ грядущого свята

7 січня – Різдво Христове – велике християнське свято, сповнене радості, щастя і веселощів. Це свято поєднує небо з землею, відкриває нам доступ до бажаного вічного життя з Богом.

Християни всього світу щороку з нетерпінням очікують найсвітліше свято – Різдво Христове. У кожному куточку земної кулі, де схиляються перед іменем Христа святкують цей воістину великий день. Його з нетерпінням чекають не тільки діти, а й дорослі. Передсвяткові клопоти припадають всім до душі. Цей день вносить в життя кожної людини новий промінь світла, любові і надії. Але не варто забувати, що насамперед це божественний свято, в який ми вшановуємо ім’я Сина Божого, що прийняв смерть в ім’я порятунку всього людства.

Без усвідомлення цієї думки втрачається сенс свята. Святкуючи цей день, кожному необхідно молитися, щоб у нашій душі Його дух відродився, щоб у нашому серці знайшлися ясла, який зуміє прийняти Його, а також дорогоцінні дари, готові належати Йому. Це свято уособлює вселюдську любов і народження віри в душі кожного християнина.

В читальному залі Сколівської ЦРБ бібліотекарем відділу обслуговування, Слугинею молитовної групи «Матері в молитві», що при церкві вмч. Пантелеймона Н.Соулевич проведена година духовності «Різдво Христове – велике християнське свято».

Година духовності закінчилась колядками.

/Files/images/IMG_0077.JPG

«Я на світі такий один»

Якщо березень асоціюється у свідомості українців із ім’ям Тараса Шевченка, то січень проходить в Україні під знаком іншого великого українця, громадянина й поета – Василя Симоненка. 8 січня цього року йому виповнилося б 80 років.

В.Симоненка важко уявити старим. Він не встиг ані зістарітися, ані навіть «подорослішати» до першої сивини. Передрікаючи собі смерть у 30 років Симоненко пішов із життя в 28…

Не докорю ніколи і нікому,

Хіба на себе інколи позлюсь,

Що в двадцять літ в моєму серці втома,

Що в тридцять - смерті в очі подивлюсь.

Поезія В.Симоненка життєствердна, чиста і правдива, сповнена філософського осмислення буття, великої любові до матері, коханої, Вітчизни. Він так і не зміг пристосуватися до подвійних стандартів тоталітаризму, залишивши за собою право і звичку говорити правду на повен голос, чого б це йому не коштувало.

Якби В.Симоненко не загинув так рано, Україна мала б поета рівня Тараса Шевченка.

Місце Василя Симоненка як культурного героя в національному іконостасі – «народний поет сьогодні», або, можливо, «останній народний поет».

Відвідувачі Сколівської районної бібліотеки мали змогу ознайомитись із життєвим та творчим шляхом письменника. Організатором заходу стала бібліотекар читального залу Фединишин О.

Увазі учням була представлена виставка «Витязь молодої української поезії». Учні мали змогу почути чудові поезії пера В.Симоненка у виконанні організаторів свята.

/Files/images/IMG_0078.JPG

«Майдан: Революція гідності та свободи»

Велична і свята, моя ти Україно

Лиш тобі карать нас і судить

Нам берегти тебе, Соборну і єдину,

І нам твою історію творить.

21 листопада 2014 року Український народ вперше відзначив День Гідності та свободи. День, який поєднує у собі події, що змінили кожного з нас. Це – шана патріотизму громадян, які восени 2004 року у листопаді 2013 –лютому 2014 році захистили демократичні цінності й свободу, національні інтереси нашої держави та її європейський вибір розвитку.

Майдан змінив Україну та українців, він став силою, котра поклала початок кінця російської імперії. Кайдани покірності та страху скинуто.

І за Українцями підуть інші, ті котрі втомилися бути рабами, підніжками московського царька. Бо нема такого страху, який би вбив душу, гідність і прагнення бути вільними.

Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

В приміщенні читального залу Сколівської ЦРБ працівниками відділу обслуговування проведено вечір-реквієм: «Майдан: революція гідності та свободи».

Реквієм розпочато піснею «Україна» Т.Петриненка.

Історичним описом подій, символів, про батьківщину Україну ведучі розповіли, що вечір приурочений скорботі. Схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито в мирний час 21 століття і які продовжують гинути захищаючи свою Україну.

Після того О. Юрій наголосив присутнім що «Бог є любов», і Господь сказав, що «Немає більшої від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх». Спільнота «Матерів в Молитві» виконали пісню про «Україну» Юрія Забаштанського, яка народилася в час подій на майдані, та пісню «Не забудь молитися Богу».

У своїх розповідях ведучі відобразили події, що починаються від Помаранчевої революції до сьогоднішнього дня. Учнями школи Сколівської АГ Данчак С., Бренич І., були прочитані вірші присвячені подіям майдану та АТО вірш «Мамо не плач, я повернусь весною», «Мені наснилось, як вони зустрілись», монолог «Старший брат». Під музику Моцарта зі свічками в руках прозвучав вірш диптих «Колись приїду я до Києва».

Під враженням подій Сколівська поетеса М. Бегеш, член клубу за інтересами «Пісня душі», розповіла про героя Небесної сотні, патріота, нашого земляка Олега Ушневича. Прочитала присвячений йому вірш, а також прочитала вірш-звернення до російських матерів. Були прочитані вірші наших земляків Р.Філоненко.

Вечір-реквієм закінчився під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» та героям, майдану що впали в боротьбі за волю України під час АТО.

/Files/images/revolyutsya_gdnost/IMG_0024.JPG/Files/images/revolyutsya_gdnost/IMG_0038.JPG/Files/images/revolyutsya_gdnost/IMG_0040.JPG/Files/images/revolyutsya_gdnost/IMG_0041.JPG /Files/images/revolyutsya_gdnost/IMG_0053.JPG /Files/images/revolyutsya_gdnost/IMG_0060.JPG

/Files/images/revolyutsya_gdnost/IMG_0059.JPG/Files/images/revolyutsya_gdnost/IMG_0061.JPG/Files/images/revolyutsya_gdnost/IMG_0068.JPG/Files/images/revolyutsya_gdnost/IMG_0072.JPG

Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player. Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player. Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player. Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player. Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player. Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player. Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player. Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player.

Пам'ять народу не убієнна

«Над полем, здибленим у золотім ярінні,

На зерном, міченим печаттю вищих проб.-

Ви думали про те, чому на Україні

Від голоду вмира одвічний хлібороб?»

(М.Петренко)

Геноцид українського народу неспростовно доводить масштаб руйнівнго впливу на всі сфери українського життя, внаслідок чого була порушена тяглість народних традицій та перерваний природний зв'язок поколінь.

До скорботних роковин Голодомору в Україні 1932-1933рр., як наслідку функціонування диктаторського тоталітарного режиму, найбільшої трагедії українського народу, що не має аналогів у світі, в читальному залі Сколівської центральної районної бібліотеки пройшов тиждень пам’яті «Голгофа України».

Відвідувачі бібліотеки мали змогу ознайомитись з літературою про трагедію однієї з найбільших хліборобських націй, представленою на книжковій виставці: «Їх душі просять правду зберегти». Біля виставки проведено інформаційний огляд літератури «Відлуння великого голоду в спогадах очевидців».

В огляді використано книги: «33-й. Голод. Народна Книга-Меморіал», П.Кардаш «Злочин», М.Петренко «Сни про окраєць хліба», О.Стасюк «Геноцид Українців: деформація народної культури», Ю.Кучабський, В.Парубій «Діти – жертви Голодомору».

Спогади свідків трагедії дають нам змогу побачити їхніми очима жахи голодної смерті на найбагатших у світі чорноземах.

Лейтмотивом години пам’яті «Я хочу жити, но не можна, умираю з голоду…» є висновок: ми повинні знати про лихоліття, що розлили ріки крові на нашій землі і є найбільшим злочином Кремля, війною з власним народом.

/Files/images/IMG_0018.JPG /Files/images/IMG_0013.JPG

Правовий всеобуч

Здобуття Україною незалежності, вихід її в сферу самостійного міжнародного спілкування, перехід на нові господарські стосунки, проведення АТО в Україні, надання допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО викликали необхідність створення нового законодавчого процесу і впровадження в життя численних нормативних актів різних рівнів.

На виконання заходів по проведенню Всеукраїнського тижня права у відділі обслуговування Сколівської центральної районної бібліотеки організовано виставку-перегляд «Право людини: знати, розуміти, захищати» та проходили дні правознавства «Правовий всеобуч».

/Files/images/IMG_0021.JPG

«Візьмімось, браття, всі за руки, і обіймімо Україну»

1 листопада 1918 року, після поневолення західноукраїнських земель, виникла національна українська держава, яка на основі Тимчасової Конституції стала іменувати себе Західно-Українською Народною Республікою.

НовостворенаУукраїнська Галицька Армія, ядром якої став легіон Українських січових стрільців по геройських захищала здобуту волю.

Світлі постаті героїв старшин і стрільців, які ціною свого життя обороняли західні кордони української землі, стали бойовим прикладом, вояцькою гордістю та джерелом національної традиції для майбутніх поколінь української нації.

Листопад 1918 року – нині неначе прекрасний сон, що приснився нашому народу. Минуть роки, десятиліття, але внуки і правнуки завжди пам’ятатимуть про найкращий день в історії Галичини - той день, коли над вежами города-князя Львова замайоріли синьо-жовті знамена.

1 листопада минуло 96 років з часу утворення ЗУНР. В цей день в читальному залі Сколівської центральної районної бібліотеки організовано історичну годину «Україно, вставай і молися». Відвідувачі бібліотеки ознайомилися з історичною та художньою літературою про створення ЗУНР та визначних діячів того буремного часу.

По книзі О.Кузьми «Листопадові дні 1918 року» проведено вчителем історії СШ №2 Небелюк І. історичний екскурс.

/Files/images/100_3503.JPG

Сколівська центральна районна бібліотека

відділ організаційно – методичної та бібліографічної роботи

ІВАН ФРАНКО

учений–теоретик,

історик літератури, фольклорист, мистецтвознавець,

великий син України

ПАМ’ЯТКА

м. Сколе 2014 р.

У селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині 27 серпня 1856 року в родині старого Яця з Гори, відомого коваля на всю округу,народився рудоволосий, ясноокий хлопчик.

Молода мати, батько, чоловік уже в літах, що ледве дочекалися дитини, не могли натішитися сином. Хлопчик зростав розумним і допитливим, його цікавило все. Був роботящим,залюбки допомагав по господарству, був добрим і товариським, мав багато друзів серед ровесників, з якими бігав до річки купатися, ловити руками рибу, ходив до лісу по гриби.

Джерелом перших поетичних вражень стали для малого Івана народні пісні. Працюючи, мати співала, і з голосу матері Івась запам’ятав багато народних пісень.

Інший світ відкрився Іванові у батьковій кузні, що стояла на околиці села над шляхом.

В шість років Івана віддають до школи в сусіднє село Ясеницю Сільну, звідки родом була його мати. Тут вчили співати до служби Божої, рахувати й читати по–польськи й по–німецьки. Після двох років навчання в сільській школі батько віддав Івана за 12 км. у Дрогобич до неповної середньої німецької школи при монастирі. Про своє шкільне навчання Франко згодом розповів в оповіданнях «Грицева шкільна наука», «Олівець», «Отець – гуморист» та інших.

Коли Іванові було 9 років, помер батько. В осиротілу сім’ю прийшов вітчим, бідний наймит із сусіднього села. У Івана було ще двоє молодших братів та сестричка, яка незабаром померла. Проте вітчим дав можливість Іванові вчитися далі. Він вступив до Дрогобицької гімназії. Протягом усіх восьми років навчання у гімназії Іван був одним з найкращих учнів. Він охоче вчився малювання, теорії музики, брав участь у гімназійному хорі. Жадібно читав усе, що потрапляло йому до рук. На нужденні копійки купував книжки, збирав власну бібліотеку. Читав Шевченка, Марка Вовчка, «Енеїду» Котляревського, оповідання Панаса Мирного та інших.

Був Іван від природи здібним, мав надзвичайну пам’ять. А до того був ще й дуже працьовитий. У шостому класі писав вірші, читав їх своїм товаришам.

Незабаром нове страшне горе впало на його голову – захворіла і померла мати. Хлопець лишився круглим сиротою. Вітчим, як міг допомагав йому. У старших класах гімназії Іван заробляв на життя репетиторством, а під час канікул вдома працював у полі нарівні з дорослими. Уже в сьомому класі гімназії були надруковані його вірші в Львівському журналі «Друг».

Склавши на «відмінно» іспити на атестат зрілості Іван Франко вступає до Львівського університету на філософський факультет. Навколо нього групується талановита студентська молодь.

За спогадами сучасників, був він середнім на зріст, худорлявим з рудоватою, кучерявою чуприною, високим чолом, ясними очима, з рішучим виразом обличчя, з дуже привабливою, захоплюючою манерою вести розмову. Вмів все робити надзвичайно швидко, зокрема, читати, писати, орієнтуватися у різних ситуаціях. Читав усе, що потрапляло під руку.

Юний Іван Франко вирішив присвятити своє життя боротьбі за кращу долю рідного народу, служінню українській літературі і культурі. У Бориславі він бачить, в яких страшних умовах працюють і живуть робітники на нафтових промислах, нелюдську експлуатацію, тяжкі злидні, темноту, бачить і наростання протесту, народного гніву і ненависті до визискувачів. Пише твір «Борислав. Картини з життя підгірського народу».

На другому році студентського життя у червні 1877 року Франка та його товаришів заарештували і кинули до Львівської в’язниці. Просидів Франко у в’язниці дев’ять місяців. Це були страшні дні життя. Після тюрми його вигнали з університету, не було ніяких засобів до існування. Ще двічі заарештовували Франка, по кілька місяців тримали у в’язниці, пішки випроваджували до родичів у Нагуєвичі.

Ні арешти, ні тюрми, ні злидні не зламали Франка. Одна за одною виходять з друку збірки його творів.

Минали роки в постійній щоденній праці, громадській діяльності. А в домі Івана Франка вже підростало четверо дітей – три хлопчики і дівчинка. Родина Франків жила дуже скромно. Його дружина виконувала всю хатню роботу.

Іван Франко самостійно завершує освіту, захищає при Віденському університеті дисертацію, здобуває звання доктора наук. Він мріяв про викладання літератури у Львівському університеті. Проте австрійський уряд не допустив його університетської кафедри.

Трудящі Галичини тричі висували Івана Франка кандидатом на посла до Австрійського парламенту. Антиукраїнські сили домоглися того, що кандидатура на посла до парламенту не пройшла.

Письменник багато працює, пише, продовжує невтомно і плідно працювати. Його твори перекладаються польською, німецькою та російською мовами.

Він спілкується з видатними діячами української літератури і культури – Оленою Пчілкою, Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Василем Стефаником, Ольгою Кобилянською, композитором Миколою Лисенком, з вченими багатьох країн. Майже 10 років був співробітником, а потім і головним редактором українського журналу «Літературно – науковий вісник».

Іван Франко прагнув бачити Україну вільною, незалежною державою, а її народ – господарем власної долі. Ця велика мета осявала все його життя.

Злидні, урядові переслідування підірвали здоров’я письменника. Він тяжко захворів. 28 травня 1916 року Івана Франка не стало. Звістка про його смерть швидко рознеслася по Галичині. Сотні людей приходили на похорони за десятки кілометрів. Похорон перетворився на велику демонстрацію.

На могилі Івана Франка на Личаківському кладовищі у Львові височить надгробок–каменяр, що молотом розбиває гранітну скелю.

До могили Івана Франка ніколи не заростає народна стежка. В його домі у Львові створено літературно – меморіальний музей, його ім’ям названо Львівський державний університет, десятки шкіл, бібліотек, Український драматичний театр у місті Києві. Івано–Франківськом названо місто Станіслав на Прикарпатті. Його рідне Нагуєвичі також перемейновано в село Івана Франка. Його твори перекладені багатьма мовами народів світу.

Його перу належить вісім повістей і більше ста оповідань. За життя письменника вийшло з друку понад 60 окремих видань його творів. Велике місце у творчості Івана Франка посідають переклади і переспіви з багатьох літератур світу: російської, чеської, польської, німецької, англійської, французької, італійської, давньоєврейської, давньогрецької, давньоримської.

Протягом усього життя Франко плідно працював як учений–теоретик та історик літератури, фольклорист, мистецтвознавець, активно виступав як літературний критик і публіцист.

Визначною подією у культурному житті України стало видання творів Івана Франка у 50–и томах (1976 – 1986). На сьогодні це найповніше видання творів великого сина України.

Іван Франко щиро любив рідну землю. Україна, її природа та люди живуть у його віршах, оповіданнях, повістях. З великою майстерністю малює він чудові пейзажі Прикарпаття. З теплим сердечним почуттям, з батьківською любов’ю писав він про дітей.

У літературній спадщині Івана Франка помітне місце посідають казки для дітей. Він знав безліч народних казок, байок, пісень. Відображаючи життя, побут і звичаї Галичан Франко користувався всіма багатствами їхньої мови, а в своїх творах широко застосовував діалектизми, властиві мові певної місцевості.

Використана література :

-Франко І . Я. Твори : В 3 – х т. – Т. 1. Поезії. Поеми. – К. : Наукова думка, 1991. - 672 с.: портр.

-Жулинський М. Українська література : Творці і твори : учням, абітурієнтам, студентам, учителям. /Микола Жулинський. – К. : Либідь, 2011. – 1152 с., іл..

- Франко І. Я. Земле, моя всеплодющая мати… Вірші, оповідання, казки: для мол. та серед. шк. – К. : Веселка, 2000. – 399 с. : іл..

Чорнобиль, біль наш довічний

На відзначення 28-річниці з часу найбільшої ядерної катастрофи в історії людства – Чорнобильської трагедії в читальному залі Сколівської центральної районної бібліотеки організована книжкова виставка «Чорнобиль – слово як набат, то наше пекло, наша доля».

На виставці представлено книги: «Чорнобиль - поруч», «Пропусти Чорнобиль крізь серце» М.Загреби, «Біль і тривоги Чорнобиля», «Віч-на-віч з Чорнобиля» О.Гусєва, «Ліквідатори» В.Микульського.

Завідувач відділом обслуговування Небелюк Л.Я., бібліотекарі Даців Г.І., Соулевич Н.С., Фединишин О.Ф. для членів УТОС провели годину пам’яті «Чорнобиль, біль наш довічний». Учасники години пам’яті прослухали виступи, вірші, що допомогли їм осмислити катастрофу, розкрити правду про трагічні події, перейнятися людським болем, людськими стражданнями й болем за власну державу, яка так зневажливо і невміло піклується про своїх громадян, не вчитися на гірких уроках власної історії. Чорнобиль, біль наш довічний

Їх згинула сотня, щоб завтра повстали мільйони

Вкраїнці не будуть стояти на колінах

Ніде, ні перед ким, ні­защо і ніколи!

Не буде ворог танцю­вати на руїнах,

Скотитись в прірву Україні не дозволим!

Олег Ушневич.

Віддати шану загиблим прийшли учні, вчителі, мешканці міста, зокрема, родичі Олега Ушневича — двоюрідні брати Андрій та Ігор Іваніви, дружина брата Романа Анна (сам Роман не зміг прийти з поважної причини), а також їхня тітка Ольга Пельдер. Ведучими заходу були Надія Стасів та Анна Масендич. Вони розповіли присутнім про життєвий шлях Олега Ушневича, а також детально описали хронологію його перебування на Майдані. А був він там від 30 листопада аж до дня своєї за­гибелі — 20 лютого. Увесь час, перебуваючи в загонах самооборони, охороняв ба­рикади, чергував на Май­дані. У вільний час писав патріотичні вірші. Так, як і Шевченко, Олег вірив, що Україна все-таки підніметь­ся з колін, про що свідчать рядки одного з його віршів:

Держава Україна є, була і буде!

Її незламний дух у нас в серцях живе!

Де б ми не були в сві­ті — пам'ятаймо:

Ми, українці, ще про­славимо своє!

Сколівчанка Надія Бегеш прочитала власний вірш «Ода герою України».

Слухаючи розповіді ве­дучих про трагічні події 18- 20 лютого, коли снайпери безжально розстрілювали беззахисних людей, при­сутні не могли стримати сліз. У ці морозні лютневі дні Олег, незважаючи на те, що вже був поранений, по­стійно перебував на пере­довій барикаді, стримуючи наступ силовиків. 20 люто­го куля снайпера жорсто­ко обірвала молоде життя...

Вірш «Пам’яті Небесної сотні», автором якого є директор сопітської школи Емілія Колосовська, скорботно декламувала громад­ська активістка села Сопіт Наталія Бенедик. Вона та­кож прочитала вірш-посвяту «Загиблим героям Євромайдану», який написала сама.

...22 лютого в Сколе відбувалася траурна церемонія прощання із загиблим героєм в РНД «Бескид», де священики відправи­ли парастас. А 23 лютого, в день Захисника Вітчиз­ни, відбувся похорон. Об­ряд поховання провадили понад ЗО священиків. Від­дати шану Олегові та про­вести його в останню путь зібралось кілька тисяч лю­дей зі Сколівщини, Стрий- щини, Турківщини, Дро- гобиччини, Самбірщини, Львова.

Сколівська поетеса На­дія Бегеш продекламува­ла вірш «Відлуння Києва».

Світла Небесна сотня до­лучилась до лав Господньої армії ангелів. Люди возно- сять за них свої молитви і запалюють свічки пам’яті. Адже усвідомлюють, яку дорогу ціну вони заплатили за щастя кожного з нас.

/Files/images/nebesna_sotnya_40_dnv/IMG_5001.jpg/Files/images/nebesna_sotnya_40_dnv/IMG_5002.jpg/Files/images/nebesna_sotnya_40_dnv/IMG_5004.jpg/Files/images/nebesna_sotnya_40_dnv/IMG_5008.jpg
/Files/images/nebesna_sotnya_40_dnv/IMG_5005.jpg
/Files/images/nebesna_sotnya_40_dnv/IMG_5014.jpg/Files/images/nebesna_sotnya_40_dnv/IMG_5027.jpg/Files/images/nebesna_sotnya_40_dnv/IMG_5029.jpg

Кобзар – наша слава і гордість

Вже традиційно в березні укра­їнський народ звертається до по­статі великого Кобзаря, яка у сво­їй величі була, є і залишається ні з чим не зрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення.


Нещодавно з нагоди святкуван- ня 200-річчя з дня народжен-ня нашого славного поета, письменника, художника, мислителя Тараса Григоровича Шевченка в Центральній районній бібіліотеці відбувся літературно-мистецький вечір «Геній України».

Ведучими заходу були працівники відділу ОВЕФ Сколівської ЦРБ Надія Стасів та Марія Хомин. Вони розпо­відали про нелегку долю Т.Шевченка, який в 11 років залишився круглим сиротою, після чого йому випадала одна дорога — бути кріпаком...

Школярі читали вірші та співа­ли пісні на слова Кобзаря, які гар­монійно переплітались з розповідя­ми ведучих.

Читець Юра Буженко продекламу­вав вірш «За сонцем хмаронька пливе».

Шевченко наймитував у школі, пас людську худобу, був кріпаком у пана Енгельгардта. У вільний від ро­боти час читав, малював і писав ві­рші про людську біду. Він з болем згадував про своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало», який прочитала Ірина Любас. Ореста Фединишин виконала на бандурі піс­ню «Щебетала пташечка».

Представники тодішньої Петер­бурзької еліти викупили Шевченка з кріпацтва. Поет виправдав намір своїх визволителів, адже в 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медаля­ми і званням «вільного художника». Тарас малює портрети, картини, ілю­страції до своїх творів.

Олег Шолупата прочитав поезію «Мені однаково».

За бунтарські вірші 33-річного Шевченка забрали у солдати. Не­зважаючи на заборону, він малює і пише таємно. Його гнівні вірші не­сли панам страх.

Коли Шевченко був на заслан­ні в далеких степах Казахстану, він тужив за Україною і це можна про­стежити в його віршах. Доля Украї­ни завжди хвилювала великого Кобзаря.Однак, Шевченко вірить у кра­ще майбутнє свого народу:

І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати

І будуть люди на землі.

9 березня 1861 року поету випо­внилось 47 років, він був важко хво­рий. Привітати його прийшли друзі, було надіслано багато вітальних те­леграм. 10 березня перестало битися серце Шевченка. Його тіло було перевезено в Канів, де він був похований на Чернечій горі, як сам того бажав. Вірш "Заповіт" прочитав напамять наймолодший учасник свята Захар Семен.

Під час заходу також було показа­но театралізовану сценку за мотивами книги С.Васильченка «В бур’янах». Дійовими особами в ній були мати Шевченка (Мар’яна Стасів) з ново­народженим Тарасом на руках та ба- ба-повитуха, роль якої виконала Анна Масендич. Тарасова мати, схилив­шись над немовлям, з жалем роз­повідає повитусі, що її син родився в лиху годину, отже його чекає крі­пацька доля. Але повитуха радить не наклйкати на дитину недолю. Перед тим, як зайти до хати, баба гляну­ла знадвору у вікно та побачила там майбутню долю немовляти (колись у повитух була така традиція). Роз­повіла, що її син — неабияка люди­на, адже буде змагатись з панами і царями, відніме в них волю і стануть всі люди свобідні. Ці слова прине­сли радість Шевченковій матері, вона повірила, що її син зможе змінити долю мільйонів...

Літературно-музична композиція підійшла до завершення. Бібліотека­рі подякували всім присутнім, а ма­леньким учасникам вручили солод­кі презенти.

/Files/images/shevchenko_2014/IMG_4889.JPG/Files/images/shevchenko_2014/IMG_4891.JPG/Files/images/shevchenko_2014/IMG_4898.JPG/Files/images/shevchenko_2014/IMG_4903.JPG/Files/images/shevchenko_2014/IMG_4920.JPG/Files/images/shevchenko_2014/IMG_4923.JPG/Files/images/shevchenko_2014/IMG_4932.JPG

/Files/images/shevchenko_2014/IMG_4912.JPG/Files/images/shevchenko_2014/IMG_4909.JPG/Files/images/shevchenko_2014/IMG_4900.JPG

"Злочин без строку давності"

"Не дай ще цьому повторитись,

Боже, Спасителю ТИ наш!

Довічно будемо молитись,

Щодня казати «Отче Наш».

(Йосип Палетинський)

Минає 80 років від часу скоєння одного з найжахливіших злочинів XX століття, як в історії України, так і всього цивілізованого людства.

З метою ознайомлення мешканців міста, користувачів бібліотеки з літературою, в якій відтворено факти, події, явища Голодомору 1932-1933рр. спричиненого суцільною колективізацією, надмірними хлібозаготівлями, репресіями, в читальному залі Сколівської ЦРБ організовано книжкову виставку на тему: «Злочин без строку давності».

На виставці експонуються зокрема книги: «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933рр. в Україні», «Великий Голод в Україні», «Голодомор 1932-1933р. в Україні: хроніка» В.Марочка, «33-й: Голод: Народна Книга - Меморіал», «Злочин» П.Кардаша, «Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933рр. в Україні. Фотоальбом», «Діти – жертви Голодомору» Ю.Кучапського і В.Парубія, «Український Голокост 1932-1933рр.: свідчення тих хто вижив».

Презентація виставки була організована в РНД «Бескид» 22 листопада для учасників Дня пам’яті.

Відділом обслуговування ЦРБ проведено годину пам’яті «Чорна сповідь моєї Вкраїни», огляд літератури «Пам’ятатимемо завжди».

В проведенні Дня пам’яті жертв Голодомору взяли активну участь вчитель історії ЗОШ №2 Небелюк І.М., учні шкіл міста Сколе – Данчак С., Бренич І., Бугрій Т., працівники відділу обслуговування – Даців Г.І., Небелюк Л.Я., Соулевич Н.С., системний адміністратор Сколівської РЦБС Чудійович В.М.

/Files/images/golodomor/DSCN3618_1.jpg/Files/images/golodomor/DSCN3620_1.jpg/Files/images/golodomor/DSCN3625_1.jpg/Files/images/golodomor/DSCN3626_1.jpg

Прапор України, рідний, заповітний

Основними носіями національної символіки держави є герб , прапор і гімн. Вони втілюють у собі провідну національну ідею соборності українських земель, їхньої багатовікової державної традиції і демократичного, республіканського ладу.

23 серпня святкуємо День прапора, а 24 серпня 1991 року над Верховною радою вперше піднято національний прапор України.

До дня державного прапора України, цієї української святині в читальному залі центральної районної бібліотеки організовано виставку-перегляд «Прапор України, рідний, заповітний» та проведено актуальний репортаж по книзі Сергійчук В.І. Національна символіка України.

/Files/images/zahodi/захід.jpg