• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Гордість бібліотек

СКОЛІВСЬКА РАЙОННА ЦЕНТРАЛІЗОВАНА БІБЛІОТЕЧНА СИСТЕМА

ВІДДІЛ ОРГАНІЗАЦІЙНО–МЕТОДИЧНОЇ ТА БІБЛІОГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

ГОСПОДИНЯ

КНИЖКОВОГО КОРОЛІВСТВА

СКОЛЕ – 2015

19 червня 1975 року в селі Ямельниця Сколівського району, в родині Івана Петровича та Розалії Миколаївни Гарасим’як появилася на світ третя дитина – донечка Марічка.

Батько працював бригадиром в місцевому відділку радгоспу імені Жданова та лісником в Підгородецькому лісництві. Мама була секретарем Ямельницької сільради і завскладом в дошкільній установі «Сонечко».

Дівчина змалечку допомагала мамі поратись в домі, на городі. А два старші брати допомагали батькові виконувати чоловічу роботу. Марічка любила вишивати, в’язати крючком. Досі її любиме заняття – вишивка. По при зайнятість дівчина змалечку дуже багато читала. Любила казки, в яких добро перемагає зло. Потім читала художні твори, історичні романи, поезію.

Восьмирічку закінчила в рідному селі. А середню освіту здобула в сусідньому селі Підгородці. Трудову діяльність розпочала в Яблунівському хлібозаводі на Стрийщині. Дівчина вагалася із вибором професії. Батько порекомендував доньці здобути професію бібліотекаря. Послухала Марійка батькову пораду і вступила в Самбірське училище культури на бібліотечне відділення в 1992 році. Досі вдячна батькові за пораду. Ця професія до душі, не уявляє свого життя без бібліотеки.

Після вступу на навчання Марію прийняли на посаду бібліотекаря в бібліотеку–філію смт. В.Синьовиднє. Зразу полюбила свою роботу. Перечитувала кожну нову книгу, щоб вдало порекомендувати її своїм читачам за принципом «кожній книзі – свою адресу».

16 квітня 1994 року переведена на посаду завідуючої Урицької бібліотеки–філії. І зразу поїхала на державні іспити та захист диплому. Повернулась із дипломом бібліотекаря. Із ентузіазмом приступила до своїх професійних обов’язків. Десять років працювала на 0,5 посадового окладу і отримувала мізерних 50 гривень. За власні кошти купляла літературу, підписувала періодику.

Доля звела Марічку з її нареченим Василем. Створили взірцеву сім’ю. Господь послав їм двох синочків Дмитрика і Михайлика. Дмитрик учень восьмого класу, а Михайлик третього. Хлопці у вільний час люблять грати у футбол і читати. Чоловік Марії працює вчителем географії в Підгородецькій ЗОШ І–ІІІ ступеня. Василь добрий сім’янин. Подає хороший приклад своїм синам. Марія чуйна дружина і мама, добра господиня. Створює в домі сімейний затишок. Вдало поєднює родинні обов’язки із професійними. Скрізь встигає.

Урицька книгозбірня – культурний, інформаційний центр. Поруч бібліотеки знаходиться приміщення музею «Історія Тустані». Бібліотека співпрацює з музеєм. Багато туристів відвідують бібліотеку. Марія Іванівна ерудована, ввічлива, цікавий співрозмовник, порадник.

Легенда про назву Тустань гласить, що князь їхав своїми володіннями у напрямку земель угорських і побачив величезні скелі у мальовничій долині поміж схилами Бескидів. Він вмить оцінив майбутнє значення укріплення, яке сама природа звела на межі руських володінь і звелів роті : «Ту стань!» Так назвали фортецю «Тустань».

Поселення швидко розвивалося. Тут звели комплекс міста–фортеці, який розмістився на скелі Камінь. Тустань була прикордонна оборонна фортеця. Неподалік фортеці в долині річки Урічанка, утворилось село Урич. Понад 500 літ селу Урич.

В 1994 році створено державний історико–культурний заповідник «Тустань». Заповідник входить до складу Національного природничого парку «Сколівські Бескиди».

Марія Іванівна впроваджує постійно в практику роботи інновації. Проводить цікаві заходи для різних вікових груп. Систематично інформує районну бібліотеку про проведені масові заходи. А також висвітлює свою роботу в районному часописі «Бойківська думка».

Не обминають Урицьку бібліотеку і комплексні перевірки з обласних бібліотек та управління культури. Тільки хороші відгуки на свою адресу чує Марія Іванівна від них.

За сумлінну роботу неодноразово нагороджувалась грамотами, подяками Сколівського відділу культури та Сколівської РЦБС.

Марія Іванівна перетворила Урицьку книгозбірню у духовну скарбницю і храм мудрості. Побільше б таких бібліотекарів?.

Сколівська районна централізована бібліотечна система

відділ організаційно–методичної та бібліографічної роботи

ВІЗИТКА ПРОФЕСІОНАЛА

СПУТАНИК

ОКСАНА ВАСИЛІВНА

бібліотекар Завадківської бібліотеки-філії

1961 р. н., освіта середня спеціальна

стаж роботи 35 років.

ПОРТРЕТ- НАРИС

Сколе

2014 рік

В мальовничому гірському селі Росохач на Сколівщині 27 березня 1961 року в трудолюбивій родині Василя і Марії Волос появилася на світ донечка Оксанка.

Батько працював в дорожньому відділі, мама в радгоспі «Завадківський». Тримали підсобне господарство. Дівчинку змалечку привчали до праці і вона залюбки допомагала батькам. Дуже любила готувати смачні страви і пекти тістечка.

Оксана дуже любила слухати казки, оповідання, бувальщини, які читали і розповідали їй дідусь і бабуся. Засипала їх питаннями і отримувала вичерпні відповіді на них.

1968 році пішла в перший клас в рідному селі Росохач. Вчилася добре. Любимий предмет – французька мова. Приймала активну участь в шкільних концертах і КВН. Відвідувала гурток вишивки.

Багато читала, була читачем сільської і шкільної бібліотеки. Вела щоденник читання. Тому полюбила професію бібліотекаря.

1 вересня 1976 року дівчина покинула батьківську оселю – поїхала на навчання у Львівське училище культури, щоб здобути фах бібліотекаря. Крок за кроком оволодівала азами своєї професії. Не було в неї жодних сумнівів, що вибрала професію за покликом серця. В училищі була ведучою на вечорах відпочинку, чудово декламувала вірші. Приймала участь у спортивних змаганнях між Львівськими навчальними закладами. Захищала честь училища по бігу.

Швидко спливли студентські роки. Після трьохрічного навчання повернулася додому із дипломом бібліотекаря.

1 жовтня 1979 року призначена завідуючою бібліотеки в сусіднє село Завадка. Досі місце роботи не міняла, на одній посаді працює 35 років.

В Завадці Оксана зустріла свого судженого Марка. В 1982 році відгуляли весілля. Пішла за невістку до Маркової мами. Батько Марка на той час вже відійшов у вічність. Прожила із свекрухою, як із рідною мамою 22 роки. Тепер свято береже пам’ять про неї.

За час роботи Оксана за сумлінну роботу неодноразово нагороджувалась грамотами та подяками. В районному часописі «Бойківська думка» були статті із світлинами про її роботу.

Завжди приймала активну участь в духовному, громадському і політичному житті Завадки. Виборці виборчого округу №7 виявляють довір’я їй та обирають депутатом сільради.

Була активним учасником хору радгоспу «Завадківський». Хор із концертною програмою систематично виступав в кожному населеному пункті, а їх в радгоспі налічувалось - 7. Цікаві заходи із всіма віковими групами проводила в стінах бібліотеки, яка складалась із трьох великих просторих кімнат. В першій кімнаті розміщувався читальний зал із естетично оформленими книжково–ілюстративними виставками і тематичними поличками; у другій кімнаті – кімната юного читача прикрашена стендами із казковими персонажами; третя кімната – книгосховище.

21 січня 2013 року стався прикрий випадок. Дане приміщення, нажаль, вщент знищила пожежа, полум’я якої перекинулось із народного дому. О третій годині ночі сусідка розбудила Оксану Василівну і повідомила сумну новину: «Бібліотека горить!». Вона в стресовому стані побігла. Там жевріли останки бібліотечного майна, яке примножувалось із 1945 року з моменту відкриття бібліотеки. Сама давала собі питання: «Що далі, чи буде в Завадці ще колись бібліотека?» думки роїлись в її голові.

Завдяки директору Завадківської ЗОШ І–ІІІ ступеня Романович Романа Йосиповича через два тижні отримала кімнату у

приміщенні старої школи. Власними силами і власними коштами із чоловіком зробили капітальний ремонт і пічне опалення. Дирекція Сколівської РЦБС забезпечила необхідним інвентарем.

Про пожежу було оголошено на Львівському телеканалі ЗІК. 11 серпня 2013 року була замітка «Допоможіть селянам книгами». Не байдужі люди надсилали в Завадку посилки не з будь – якою, а цінною літературою. Адресати посилок з багатьох куточків України: Київ, Львів, Дрогобич, Стрий, Сколе. Місцеві жителі також несли цінну літературу. Станом на 01. 2014 року фонд документів становив 2705 примірників, а згоріло 5869 примірників.

Через п’ять місяців після пожежі Оксана Василівна склала сценарій літературно – музичного вечора приуроченому до Дня Конституції і Дня молоді. Спільно з народним домом, школою провели його на співочому полі Завадки. Про цей захід в «Бойківській думці» була стаття «Завадка святкувала два свята» за 6 липня 2013 року. В цьому році на прохання громади повторно провели цей захід.

Під час цьогорічних літніх канікулів проводила роботу під девізом: «Літо із друзями і книгою». Заходи в основному мали ігровий характер, щоб підліткам було цікаво. Проводила конкурс «Кращий читач літа». Переможцем стала шестикласниця Лопух Романа, яка отримала від Оксани Василівни приз.

За цей короткий час Оксана Василівна заново написала історію села Завадка. В старожилів записала місцевий фольклор, який згрупувала по жанрах. Склала список воїнів УПА Завадки із короткими біографічними даними «Вони померли, щоб Україна воскресла» та рекомендований список «Література про Завадку». Оформила альбом «Небесна сотня». Збирає матеріал для бібліографічної довідки «Видатні люди села».

Відновила роботу любительського об’єднання «Сузір’я», яке плідно працює і є опорою в роботі бібліотеки.

Попереду в Оксани Василівни багато творчих задумів. Сподівається, що в Україні буде мир, покращиться економічна ситуація, хоче бачити бібліотеку комп’ютеризованою, з доступом до Інтернету.

Підготувала пров. методист Лучинець О. В.

Коментарi